У цьому дописі проаналізоване основне законодавство про фінансовий моніторинг в Україні. Закони та підзаконні акти, що встановлюють права та обовʼязки у цій сфері, а також міжнародні стандарти.
Фінансовий моніторинг в Україні є важливою складовою національної системи безпеки та економічної стабільності. Його метою є запобігання та протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Законодавство у цій сфері активно розвивається та вдосконалюється, орієнтуючись на міжнародні стандарти та рекомендації.
Основний закон
Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” (так званий Закон про фінмоніторинг)
Цей закон є основним нормативним документом у сфері фінансового моніторингу в Україні. Він визначає правові та організаційні засади функціонування системи фінансового моніторингу, обов’язки суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СПФМ) та механізми контролю за їх діяльністю.
Які основні положення закону про фінмоніторинг?
Закон визначає основні терміни та поняття у сфері фінмоніторингу, зокрема:
- Легалізація доходів – дії, спрямовані на приховування незаконного походження коштів.
- Суб’єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ) – банки, фінансові установи, аудитори, нотаріуси та інші.
- Підозріла фінансова операція – транзакція, що може бути пов’язана з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму.
Обов’язки СПФМ, зокрема:
- Ідентифікація клієнтів та бенефіціарних власників.
- Моніторинг фінансових операцій.
- Повідомлення про підозрілі операції до Державної служби фінансового моніторингу України (ДСФМУ).
Механізми контролю, зокрема:
- Внутрішній контроль СПФМ.
- Зовнішній контроль з боку державних органів, зокрема ДСФМУ.
Підзаконні акти
Постанови Національного банку України
Національний банк України (НБУ) є ключовим регулятором фінансового сектору та видає численні нормативно-правові акти, які деталізують та розширюють положення закону про фінансовий моніторинг. Основні документи НБУ, що стосуються фінансового моніторингу включають:
Постанова НБУ “Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу”:
- Встановлює вимоги до внутрішніх процедур банків щодо ідентифікації клієнтів, моніторингу фінансових операцій та повідомлення про підозрілі операції.
- Регулює порядок проведення аудиту систем фінансового моніторингу в банках.
Постанова НБУ “Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу”:
- Визначає правила фінансового моніторингу для страхових компаній, ломбардів, кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ.
- Встановлює вимоги до кваліфікації та навчання персоналу, відповідального за фінансовий моніторинг.
Накази та регламенти Державної службу фінансового моніторингу України
ДСФМУ є центральним органом виконавчої влади, що здійснює державний фінансовий моніторинг. Вона діє відповідно до положень закону та підзаконних актів, зокрема:
Положення про Державну службу фінансового моніторингу України:
- Встановлює організаційну структуру ДСФМУ.
- Визначає основні функції та повноваження служби, зокрема збір, аналіз та перевірка інформації про фінансові операції.
Регламенти і накази ДСФМУ:
- Встановлюють процедури взаємодії з СПФМ.
- Визначають критерії підозрілих фінансових операцій та порядок їх повідомлення.
Міжнародні стандарти
FATF (Financial Action Task Force)
FATF є міжнародною організацією, яка розробляє стандарти та рекомендації для боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Рекомендації FATF є основою для національного законодавства у багатьох країнах, включаючи Україну. Основні принципи FATF включають:
- Криміналізація відмивання грошей та фінансування тероризму.
- Запровадження системи фінансового моніторингу.
- Міжнародна співпраця та обмін інформацією.
Україна активно імплементує рекомендації FATF у своє законодавство, що відображено у відповідних нормах закону про фінансовий моніторинг та підзаконних актах.
Директиви Європейського Союзу
Україна, прагнучи до євроінтеграції, також орієнтується на директиви Європейського Союзу (ЄС) у сфері фінансового моніторингу. Зокрема,
Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму
так звана AMLD5 вплинула на українське законодавство. Основні положення Директиви включають:
- Ризик-орієнтований підхід: СПФМ повинні оцінювати та враховувати ризики відмивання грошей та фінансування тероризму.
- Посилені заходи щодо ідентифікації клієнтів: зокрема для політично значущих осіб та клієнтів з високим ризиком.
- Прозорість бенефіціарної власності: створення реєстрів бенефіціарних власників юридичних осіб.
Підзаконні акти інших регуляторів
Окрім НБУ, значну роль у регулюванні фінансового моніторингу відіграють інші державні органи:
Міністерство фінансів України:
- Розробляє та впроваджує загальну політику держави у сфері фінансового моніторингу.
- Видає методичні рекомендації та роз’яснення щодо застосування законодавства.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР):
- Регулює діяльність учасників ринку цінних паперів.
- Встановлює вимоги до фінансового моніторингу для брокерів, дилерів, компаній з управління активами тощо.
Державна фіскальна служба (ДФС):
- Виконує функції щодо виявлення та протидії фінансовим злочинам.
- Здійснює контроль за дотриманням законодавства про фінансовий моніторинг суб’єктами господарювання.
Основні вимоги законодавства про фінансовий моніторинг
Ідентифікація та верифікація клієнтів
Закон вимагає від суб’єктів первинного фінансового моніторингу ретельної ідентифікації та верифікації клієнтів до початку ділових відносин. Це включає:
Збір інформації:
- Повні імена, адреси, дати народження та інші ідентифікаційні дані фізичних осіб.
- Інформація про бенефіціарних власників юридичних осіб.
Перевірка інформації:
- Використання офіційних документів (паспорти, реєстраційні документи тощо).
- Використання баз даних та реєстрів для підтвердження наданої інформації.
Оновлення інформації:
- Регулярне оновлення і перевірка даних про клієнтів, особливо для клієнтів з високим ризиком.
Моніторинг фінансових операцій
Аналіз транзакцій:
- Автоматизовані системи для виявлення підозрілих операцій.
- Ручний аналіз транзакцій, що виходять за межі нормальної діяльності клієнта.
Виявлення підозрілих операцій:
- Транзакції, що не відповідають профілю клієнта.
- Операції з країнами з підвищеним ризиком.
- Транзакції з використанням великих сум готівки або нетипових для клієнта.
Документування та звітність:
- Зберігання інформації про фінансові операції протягом встановленого терміну.
- Повідомлення ДСФМУ про підозрілі операції у встановлені строки.
Повідомлення про підозрілі операції
Повідомлення про підозрілі операції до ДСФМУ є важливим обов’язком суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Процедура включає:
Підготовка звіту:
- Докладний опис транзакції та обставин, що викликають підозру.
- Надання всієї необхідної інформації для аналізу ДСФМУ.
Подання звіту:
- Використання спеціальних електронних систем для подання звітів.
- Дотримання конфіденційності та захисту даних при передачі інформації.
Розслідування ДСФМУ:
- Аналіз отриманих звітів та вжиття необхідних заходів.
- Співпраця з іншими державними органами та міжнародними організаціями.
Контроль та санкції
Контроль за дотриманням законодавства про фінансовий моніторинг здійснюється через ряд механізмів:
Внутрішній контроль:
- Впровадження систем внутрішнього аудиту та контролю за дотриманням вимог законодавства.
Зовнішній контроль:
- Перевірки та аудит з боку державних органів, зокрема ДСФМУ та НБУ.
- Вимоги до проведення незалежного аудиту систем фінансового моніторингу.
Санкції:
- Адміністративні штрафи за порушення вимог законодавства.
- Кримінальна відповідальність за участь у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму.
- Можливість позбавлення ліцензії на здійснення фінансової діяльності.
Співпраця з міжнародними організаціями
Україна активно співпрацює з міжнародними організаціями для покращення своєї системи фінансового моніторингу. Це включає участь у міжнародних ініціативах, обмін інформацією та досвідом з іншими країнами.
Меморандуми про співпрацю:
- Україна уклала низку меморандумів про співпрацю з іншими країнами та міжнародними організаціями, що дозволяє обмінюватися інформацією та кращими практиками у сфері фінансового моніторингу.
- Співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та іншими міжнародними фінансовими установами сприяє вдосконаленню національної системи.
Участь у міжнародних форумах:
- Представники України регулярно беруть участь у засіданнях та форумах FATF, MONEYVAL та інших міжнародних організацій, що займаються питаннями боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.
- Ця участь допомагає Україні тримати руку на пульсі міжнародних тенденцій та адаптувати своє законодавство відповідно до найкращих світових практик.
Висновки
Законодавство, що регулює фінансовий моніторинг в Україні, постійно еволюціонує у відповідь на нові виклики та загрози. Впровадження міжнародних стандартів, посилення внутрішніх процедур та активна міжнародна співпраця є ключовими елементами у забезпеченні ефективного фінансового моніторингу. Продовження роботи в цьому напрямку сприятиме подальшому зміцненню фінансової системи України та підвищенню довіри до неї з боку міжнародної спільноти.
